Невидимки

Розбиваємось по два, по три,

Так у сутінках граємо вкотре,

Нерозбірливі темні відтінки,

Ми з тобою мари, невидимки.

На деревах деякі звіри,

Як кора шорстка груба шкіра,

Стовбури величезні в імлі,

То не ліс, то не ліс взагалі.

Ми з тобой хитруни невидимки,

Ми бузкової димки хмаринки,

Належать нам темні-претемні степи,

Хочеш торкнутись - повітря схопи.

Ледь помітні рухи туману,

Чи то ми, чи зору омана,

Що затягує неначе шторм,

Але норм немає та форм.

Зі світанком закінчаться чари,

І бузкові сховаються хмари,

В диких хащах, безоднях печер,

та озер, не знайти нас тепер.

Ми з тобой хитруни невидимки,

Ми бузкової димки хмаринки,

Належать нам темні-претемні степи,

Хочеш торкнутись - повітря схопи.

Ми хитруни невидимки,

П'ятдесят бузкових відтінків,

Хочеш торкнутись - спочатку спіймай,

Хочеш спіймати - повітря хапай.

Той, хто в небі сховався - лети, темна хмара твоя.

Той, хто в морі сховався - пливи, темна хвиля твоя.

Наші нори в землі непомітні, під травой та корінням,

Бо спритні, винахідливі ми, невидимі тіні.

Ми з тобой хитруни невидимки,

Ми бузкової димки хмаринки,

Належать нам темні-претемні степи,

Хочеш торкнутись - повітря схопи.

Ми хитруни невидимки,

П'ятдесят бузкових відтінків,

Хочеш торкнутись - спочатку спіймай,

Хочеш спіймати - повітря хапай.