Повітря

Повітря навколо дзвенить,

Вдихни і за палахкотить,

Прозорий отруйний газ,

Горить всередині нас.

Знаю це небезпечно,

Але хочеться все одно,

Дихати на повні груди,

Можливо гірше не буде.

Твоя шкіра сяючий тальк,

В твоїм подиху гіркота,

Це занадто близький контакт,

Бо я теж ще та наркота.

Всього себе з себе знімай,

Нормального нічого немає,

Я роздивлюсь тебе із середини,

Чи то мій сон, чи твій, скажи мені.

Стоїмо під прозорою брилею,

Перед завмерлою хвилею,

Підморгни мені сяюча шкіра,

Піднеси мої звуки до вух.

Бо звукі уві сні спотворені,

Я щось кажу - слова не чутні,

Достатньо погляда тільки,

І ця хвиля почне свій рух.

Чи добровільно взятий живцем,

Немає впевненості, сонце,

Все перекроюється і тече,

І, можливо, це є чиєсь плече,

Цього хоче вже кожен із нас,

Щоб зв'язок цей раптово згас,

Але повітря не вимкнути,

Повітрям цим нам ще дихати.

Стоїмо під прозорою брилею,

Перед завмерлою хвилею,

Підморгни мені сяюча шкіра,

Піднеси мої звуки до вух.

Бо звукі ввісні спотворені,

Я щось кажу, слова не чутні,

Достатньо погляда тільки,

І ця хвиля почне свій рух.

Я робила багато спроб

Цим видінням сказати стоп

Сяйво коконів, мною звитих,

Нам обом дозволяє видих.

Я твою силу тобі поверну,

Коли реальність стане нестерпна,

Приходь наповнити пустоту,

Міняти сяйво на гіркоту.

Стоїмо під прозорою брилею,

Перед завмерлою хвилею,

Підморгни мені сяюча шкіра,

Піднеси мої звуки до вух.

Бо звукі ввісні спотворені,

Я щось кажу, слова не чутні,

Достатньо погляда тільки,

І ця хвиля почне свій рух.