Карна

Жевріє свічка вдалині в віконці Вогонь неначе обпікає серце й дух Тепло не гріє дім, що вже порожній Він стоїть між диму й розрух Її голос то луна Вона назавжди сама Карна Ой Карна Як навчитись з цим жити? Карна Як плачеш ти Коли назавжди йдуть діти? Смерть і любов нерозлучні Ні час, ні вічність не зітруть ці шрами Без мами лишилася дитина, чи як без дитини лишилася мама Оплач їх, Карно, відправ у вирій Рікою покритою млою Ти здатна жаліти по кожній смерті Мені би впоратись з одною Її голос то луна Вона назавжди сама Карна Ой Карна Як навчитись з цим жити? Карна Як плачеш ти Коли назавжди йдуть діти?