Мара

Мара-Мара — твоя пара, блідо-мертва мов примара Чорні патли, білі руки, налетіли темні круки В нічку темную, тихую, коли ляжеш, не барися Бо кохався із одною, мав Юстину — взяв Марисю Мара-Мара — твоя пара, блідо-мертва мов примара Чорні патли, білі руки, плаче-виє із розлуки Ходить-бродить, місяць сходить, одружився із другою Як його закриє хмара, то тебе удушить Мара Сама тепер блукає у темряві Нашіптують із далі їй демони Сама тепер блукає у темряві Нашіптують із далі їй демони Мара-Мара — твоя кара, обдало усього жаром Бо щоночі дьяволиця душить-марить блідолиця В пляшку ловить, не виходить, молить Господа, благає Щоб покинута Юстина уночі ся не являла Мара-Мара — твоя кара, блідо-мертва мов примара Чорні очі, довге тіло, хлопця взяла та й убила Ходить-бродить, місяць сходить, світлом землю покриває Як не бридка тобі зрада, то тебе удушить Мара Сама тепер блукає у темряві Нашіптують із далі їй демони Сама тепер блукає у темряві Нашіптують із далі їй демони