Лінза

Моє миле сонце хоче, щоб я не жив Цілує і розколює навпіл губу Сивить волосся, сушить майже до жил Стелить ароматними барвами журбу Мій вітерець бажає щоб я засох І не зерном, а пилом у землю увійшов Густими сльозами дивився На миле сонце і журився журився журився журився журився Вічна весна, вічна вона Залюбки все розкажу, як тільки слова зв'яжу Навіки замовчу, як тільки все розкажу Вітер твоїх бажань сушить сердечко На жаль, на жаль, на жаль Сонце твоїх очей Недоспаних смішних ночей І вічна весна тільки у снах Де не чути твій запах Летів прямісінько в північ Прикидався болем у зубах Шукав твій погляд Мріяв не бачити тебе у снах Лінзою зі шматочка крижини Палив на деревах ходи Ламані серця пружини Душевна шкіра просить води Серцева шкіра просить води А ми шукаєм вологу в сльозах Шукаєм зволоження спиртом і болем А ми шукаєм вологу в сльозах Летів прямісінько в північ Світився усмішкою на устах Забув твій погляд Мріяв побачитись хоча би в снах