Звалище

Залишусь в тобі шматком холодної води Проріжу кожне волокно і закупорю всі ходи Залишу впевнений слід не зовсім певного лайна Якщо не падає світ, то не упаду і я Звикав, та не звик до крижаної броні Шматком води залишилась в мені У найвищих стінах я найменший із вас І слово моє має вагу, але вага його не більша пера Не більша води, не більша броні Не більша всього, що залишилось в мені Я Величезне звалище в космічному просторі, яке ніхто Я Величезне звалище в космічному просторі, яке ніхто Я Величезне звалище в космічному просторі, яке ніхто Не помітив, не помітив, не помітив, не помітив Не помітив, не помітив, не помітив, не помітив Не помітив, не помітив, не помітив, не помітив Не помітив (невже я тут ніхто?) Щоб побачити (невже ми тут ніхто?) Апокаліпсис апокаліпсису? (невже я тут ніхто?) Щоб побачити (невже ми тут ніхто?) Апокаліпсис апокаліпсису? Сто раз відпускаю сили своєї душі Аби Далекі світи відшукали щастя моє По тихій воді Плинуть сітки і я в них І я в них назавжди Мої бажання гниють і не дихають давно Давно на дні