Прощай

Колись захочеш повернути дні назад,

Та я в минуле заглядати більш не стану.

Сама ти винна, не дослухалась порад,

А я не квітка без води — без тебе не зів’яну.

Мені ще доля усміхнеться, от побачиш,

Можливо, не в той рік, але на все свій час.

Можливо, й десь в душі тихесенько заплачеш,

Та цей вогонь любові в мені вже погас.

Не кохала — ну то прощай,

Мене ти більше не побачиш.

Та за мною ти не скучай,

Мені ти більше нічого не значиш.

Не кохала — ну то прощай,

Тебе я в снах більш не шукаю.

І ти мене не шукай —

Тебе я більше не кохаю.

Ще колись згадаєш ти мене,

Та тебе і твої очі я вже забуду.

Мені вже не важливо, з ким ти і де,

І за тобою сумувати я більш не буду.

Я кохав так сильно, лиш би ти тільки знала,

Та мене всерйоз ти навіть не сприймала.

Як довести тобі — я навіть і не знав,

А я так сильно, так сильно тебе кохав…