Перевізник

Перший куплет:

Покажи мені цей причал.

Хтось уночі кричав.

Хтось гукав перевізників із того боку.

Але ніхто не знає шляху.

І лише слово має вагу.

І ця вага не дає переплисти затоку.

Ти той, хто тримає ключі,

хто знайде шлях уночі,

хто може прокласти маршрут у потойбіччя.

У тебе легка рука,

добре серце провідника,

тепла малинова кров і сіре обличчя.

Приспів:

Горять вогні з того боку ріки.

Заходять у темряву чоловіки.

Заходять у ніч, неначе у воду,

стискаючи кулаки.

Куди, перевізнику, ти ведеш?

Велика вага мокрих одеж.

Але я підіймаюся за тобою,

І ти підіймайся теж.

Другий куплет:

Поясни мені, хто тут жив.

Гіркий лікарняний режим

робить із наших сердець будівельне каміння.

Люди покинутих міст.

Наша любов – це єдиний вміст,

наше уміння чекати – велике уміння.

Подих нічної води.

Люди приходять туди,

де пам’ять чекає, ніби домашня тварина.

Нагадай мені, де мій дім.

Трава на камінні твердім.

Тихий дитячий спів за важкими дверима.