Пересадка

Перший куплет:

Пів доби на захід, з пересадкою у Любліні.

Станційні вогні - гнівні і розгублені.

Вагонний гомін котиться долівкою.

Провідник на перегоні плаче за домівкою.

Сонні подорожні - тихі і нескорені.

Темна печаль уночі пускає корені.

Радість оплачується щедрою монетою.

Люди бредуть за хвостатою кометою.

Приспів:

Це тобі на згадку

про нічну пересадку

чорна рана в нічних небесах.

Останній у списку

батьківського спадку,

будеш криком в подорожніх голосах.

Другий куплет:

Час у дорозі не має значення.

У нас із тобою останнє побачення.

Маршрути, прокладені потойбіччями.

Хто ці пасажири із сумними обличчями?

Хто ці безіменні нічні колійники?

Стоять вздовж доріг жінки і покійники.

Довга дорога, мов рвана вервиця.

Ніхто не загубиться. Всі повернуться.

Приспів:

Це тобі на згадку

про нічну пересадку

чорна рана в нічних небесах.

Останній у списку

батьківського спадку,

будеш криком в подорожніх голосах.

Сильні й тривожні

сплять подорожні.

Ось твоя радість і ось твій сміх.

І ці вокзали,

що нас роз’єднали –

вони колись і поєднають усіх.