Троянди й виноград

Із поля дівчина утомлена прийшла

І, хоч вечеряти дбайлива кличе мати,

За сапку – і в квітник, де рожа розцвіла,

Де кучерявляться кущі любистку й м’яти.

З путі далекої вернувся машиніст,

Укритий порохом, увесь пропахлий димом,

До виноградника! – Чи мільдью часом лист

Де не попсований? Ну, боротьбу вестимем!

В саду колгоспному допитливий юнак

Опилення тонкі досліджує закони,-

А так же хороше над чорним грунтом мак

Переливається, мов полум’я червоне!

Ми працю любимо, що в творчість перейшла,

І музику палку, що ніжно серце тисне

У щастя людського два рівних є крила:

Троянди й виноград, красиве і корисне.

Ми працю любимо, що в творчість перейшла,

І музику , що ніжно серце тисне

У щастя людського два рівних є крила:

Троянди й виноград, красиве і корисне.

Ми працю любимо, що в творчість перейшла,

І музику палку, що ніжно серце тисне

У щастя людського два рівних є крила:

Троянди й виноград, красиве і корисне.

Ми працю любимо, що в творчість перейшла,

І музику , що ніжно серце тисне

У щастя людського два рівних є крила:

Троянди й виноград, красиве і корисне