На Лисій Горі

На Лисiй горi догоряє багаття нiчне,

I листя осiнне на Лисiй горi догоряє,

А я вже забув, де та Лиса гора, i не знаю, Чи Лиса гора впiзнала б мене.

Поро вечорова, поро тонкогорлих розлук

I я вже не знаю, не знаю, не знаю, не знаю,

Чи я ще живий , чи помер, чи живцем помираю,

Бо вже вiдбринiло, вiдквiтло, вiдгасло, вiдграло навкруг.

І ти наче птаха понад безголов’ям летиш

Над нашим, над спільним, понад світовим безголов’ям

Пробач, я не буду, Це просто прорвалось знічев’я

Коли б ти це знала, о як ти ще досі болиш

І досi ще пахнуть тужливi долонi твої

I губи гiркi аж солонi i досi ще пахнуть,

I тінь, твоя тінь проліта — схарапудженим птахом,

I глухо, як кров ув аортах (cолоні) гримлять солов’ї

На Лисiй горi догоряє багаття нiчне,

I листя осiнне на Лисiй горi догоряє,

А я вже забув, де та Лиса гора, i не знаю,

Чи Лиса гора впiзнала б мене.