До і після

Все що нас не вбиває

Робить нам лише боляче

Стежка до волі глибока й крива

Як норка кроляча

Досвід лишає шрами

Вчинки формують характер

Можливо все буде в порядку

Можливо навіть з нами

Що залишиться тобі, коли все закінчиться?

Голоси в голові топити у горілці

Чи глушити шумом іх на черговій вечірці

Як не втратити себе й не жити за інерцією

А яка у тебе найтемніша мить,

Що розділила все на до і після?

Чому в грудях усе вогнем горить?

Звідки в мені стільки злості?

Полум’ю треба простір

Інакше воно все спалить і згасне

Всередині мене монстр

А я аватар чи його маска

Скільки б я не ховав неприємні спогади

Їх тривожний шепіт мене не лишає в спокої

Ми не бачимо кордонів нашої жорстокості

Бо вона все навколо випалила повністю

А яка у тебе найтемніша мить,

Що розділила все на до і після?

Чому в грудях усе вогнем горить?

Звідки в мені стільки злості?