Хай двіж несеться!

Хай двіж несеться, як потяг що мчить на вокзал Ла-Сьота

Хай він несеться, як гонщик, що на швидкості тисне ще й закис азоту.

Хай несеться впевнено, як гелікоптер на злочинно низьких висотах.

Хай він несеться, як думка про себе при маніакальних епізодах.

Бо двіж є алюзія. Це прояв всесвітнього хаусу.

Бо щоб елементи між собою зустрічалися, вони мають бути в постійному русі.

Це життя, яке ти проживаєш з кимось іншим. Емоції, які ти шериш.

Це додати горілку до пуншу. Це робити те в чому шариш.

Двіж зводить сильні і слабкі долі, як безумний ді-джей у своєму сеті.

Ритм думок, гармонія ідей створюють свій унікальний мультивсесвіт.

Пусті розмови під седативами, випадкові знайомства під эйфоретики.

Відчуваєш цю потужну енергетику? Правда красиво?

Хай двіж несеться!

Хай б’ється його серце!

Хай! Хай! Хай! Хай!

Хай наповнить сенсом,

Тож хай собі несеться!

Нехай! Хай! Хай! Хай! Хай!

Двіж не спинити так просто, він не маршрутка.

Тут у кожному кутку мутяться свої мутки.

Ці маленькі вузлики зв’язку, між собою сплітаючись,

Вкривають все навколо емпатичним визерунком.

Він багатогранний та величний, як в опері люстра.

Життєво необхідний, як після двіжу зранку аспірин.

Тож хайі надалі грає свій безумний сет цей ді-джей.

А цей двіж хай несеться понад всіх двіжей!

Хай двіж несеться!

Хай б’ється його серце!

Хай! Хай! Хай! Хай!

Хай наповнить сенсом,

Тож хай собі несеться!

Нехай! Хай! Хай! Хай! Хай!