Кожна з речей

Так і не зрозумів кількох речей —

легкого зламу її плечей,

твердого металу її образ,

того, чого не було без нас,

того, що ламало наші хребти,

того, що варто було зберегти.

Я так нічого і не знайшов.

Ще одна спроба, ще один шов.

Ще один сплеск на нічній ріці.

Що можна згадати наприкінці?

Протяг у венах, сніг в очах.

Навчись розумітись на простих речах.

Я не встиг їй сказати, що береги

не мають значення і ваги,

не мають наслідків і причин,

що всі ми лишаємося ні з чим,

що її сліди на нічному снігу —

єдине, що має якусь вагу.

Я не став говорити, що кожен із нас

тримається власних імен і назв,

аби не лишатись на самоті.

Так багато всього в житті —

впертість твоя і присутність твоя.

Мені просто подобається її ім’я.

Не розуміючи літер і слів,

чорних хвиль, вологих полів,

болючих ключиць і повільних вен.

Важливим є кожне з імен,

кожна з вивітрених ночей,

кожна з речей, кожна з речей,

кожна з речей, кожна з речей.