М'ятний мов небо

дивись – цей день не схожий на інші:

увібрав усі кольори.

усе гучне стане тихішим,

усе, що тліло, сьогодні згорить.

дивись – до нас лягає море,

я плечі скибками віддаю.

цей день, такий прозорий,

на денце пам’яті переллю,

на денце пам’яті переллю.

дивись – цей вечір, він м’ятний, мов небо,

до мокрих п’ят прикипіло світло,

немає ніяких “треба”,

це дрібка неба до нас прилипла…

дивись – цей день почався ще вчора,

його уламки в собі залиш.

у цю мить ми такі неповторні,

помічай – ми стали вищі.

помічай, помічай – ми трішки вищі,

цей день – він не схожий на інші,

і ближче твоє обличчя,

помічай, помічай – стає тепліше.

щокроку стає, щокроку стає тепліше…