кров на білій лопатці землі

у думках моїх бігають пси і лошата,

чи то вдови корів, що ідуть на забій…

я не хочу, та мушу кудись вирушати,

поки пекло облизує залишки мрій…

ніби я атакована власною тінню,

чи це тінь від імперського дула ракет…

ніби мантру читаю: свобода не тліє,

серце рветься із горла — воно палахке.

ми єдині у цій імлі —

кров на білій лопатці землі,

ми єдині у цій борні,

піднімаємо волю в ціні.

нам лелека приніс гілку яблуні й звістку:

що дарма чорноротим до нас лізти,

хай їх здушить зсередини їхня ж кістка,

кров'ю чорною зійде сонце залізне…

ми єдині у цій імлі —

кров на білій лопатці землі,

ми єдині у цій борні,

піднімаємо волю в ціні.

ми єдині у цій борні,

піднімаємо волю…