Пейзаж забування

звідусюди звук,

на який біжу,

в різні боки розриваюсь.

краєвид пустий,

сприкрені листи,

але я їх забуваю...

з гілки зриваю сон учорашній,

плід перестиглий падає вчасно.

мрію я вміти не озиратись,

не дублювати кожну поразку,

стати частиною того пейзажу,

де все здається по-новому справжнім.

справжнім...

в горлі встряг клубок

незручних думок,

в різні боки роззираюсь.

краєвид німий,

захаращений

усім тим, про що я забуваю…

з гілки зриваю сон учорашній,

плід перестиглий падає вчасно.

мрію я вміти не озиратись,

не дублювати кожну поразку,

стати частиною того пейзажу,

де все здається по-новому справжнім.

справжнім...

слово під шкірою я пропускаю,

тиша дзвенить і не замовкає.

дихаю тиші прямо у вухо -

хай вона голос тепер мій слухає.

з гілки зриваю сон учорашній,

плід перестиглий падає вчасно.

мрію я вміти не озиратись,

не дублювати кожну поразку,

стати частиною того пейзажу,

де все здається по-новому справжнім.

справжнім...