Терапія II

На що я трачу життя? а хуй знає Ото такий, сам спитав, сам відповідаю Всю дорогу так було і буде завжди В загашнику у кожного мішок своєї правди Мій батискаф поволі пірнає у глибини Якщо ти не готовий, не відчувай провини Скіпай просто, переживу, як зумію А тим, хто хоче, велкам — це моя терапія Закриті курси підвищення кваліфікації Де руки в кров і без важкої праці Я не лінуюсь, чесно, втомлений часто Буває так, що не можу все до купи скласти Я ж попередив, йопта, нєхуй тут слухати Якщо не підготував мозок і вуха ти А треба нью скул тобі, чи про Патрона пса Раптом шо, не держу, слухай Клонекса Я не просив ніколи і не проситиму Тягнучи свою ношу за німесил, тому Прибери з їбла свою либу натягнуту А то не вибачусь потім, що натяг не ту Млосно чути блядські ваші тікток хіти Спробуй з усім цим просто в пизду піти І жодна темрява не зрівняється з тією Що в куті кімнати росте, попри батарею Я типу привид, ніби є, але нема мене Серед бурхливої води лежачи каменем Десь у підвалах пам'яті загубилось вміння Торчати від життя, без диму і похмілля В мене день за два і ніч бонусом На клавіші швидкого набору стоїть сон Раніше, все місто було моє і не їбе А тепер тупо з точки А до точки Б На цьому виробництві нема поняття зміни Тут не потрібні ніякі бензодіазепіни Забирає далеко, повернешся навряд Обряд посвяти це, чи небезпечний яд? ...а хуй знає Ото такий, сам спитав, сам відповідаю Всю дорогу так було і буде завжди В загашнику у кожного мішок своєї правди На що я трачу життя? а хуй знає Ото такий, сам спитав, сам відповідаю Всю дорогу так було і буде завжди В загашнику у кожного мішок своєї правди Мені чужого не треба, свого не шкода Кому не похуй, питають — ти гониш? куда? Не плавив кулі, евер, життя на добро Посипав голову попелом, припало зеро Здебільшого не проти гаманець відкрити Але всім байдуже на мої власні кредити Допомагаєш і виручаєш, бо тіпа добрий А потім вигрібаєш за добро лайна по-повній Ну та нічо, а шо робити? порішаю все Якщо ця п'ятихатка мого "корєша" спасе Аби здоровий був, решта — набувне Себе так заспокоюю, бо і це мине Навчити жити намагається другий кожен А сам-то як живеш? вивозиш певне тоже? Мені ваші уроки жизні ні до чого зовсім Розкажеш, як діла в твоїй сірій коробці? Сиджу тихо, слухаю мовчання міста Чужого й рідного цегляного королівства Стає тісно в моменті, вода прісна Я поринаю у замішування свого тіста Для наступного треку, чи для останнього Говорю сам до себе — тільки дістань його Тепер поза зоною, поговоримо потім Коли я віднайду себе у своєму болоті Мене давно не цікавлять студії бабки і тури Наїздився, намріявся, аж до кріпатури Важливо те, що всередині блукає мозку Знаходжу вихід цьому тут, на поверхню плоску Один з методів видобутку золота Моя мета — не стати собі на хвоста Щоразу біг сповільнюю, а він росте Так і переливатиму з порожнього в пусте (кому ти це читаєш все?) а хуй знає Ото такий, сам спитав, сам відповідаю Всю дорогу так було і буде завжди В загашнику у кожного мішок своєї правди На що я трачу життя? а хуй знає Ото такий, сам спитав, сам відповідаю Всю дорогу так було і буде завжди В загашнику у кожного мішок своєї правди Я ж не один такий? ну так же? га? А почуваюсь, ніби не бачу берега Навколо океан і хвилі-буруни Та присмак крові, їбуче відлуння війни Провокативні закони, одіозні політики І тільки Лачен знає, де тої правди витоки А нам в очі сцуть, тіпа не час для критики То заказуха все, не ми, то ви самі такі Тютюн жевріє, пускає блакитний димок Спотіфай замовк, двері на замок Давно не реагую на візити без маяка Не дуже глибока, але логіка така Копаю глибше зараз в музиці помалу Раніше забивав, тепер це стало ритуалом Відразу мінус, якщо в кредитах русаки Такого не було, та час порозкладав крапки Кажуть інколи фразу — не проп'єш талант Мій небосхил над головою досі, як атлант Обох тримаючи, без права на відпочинок Звільнити руки, зрештою, у пошуках причини Іноді крівля тече в цьому циклі while Прокинувся, попрацював трохи, випив чаю Рука до пачки тягнеться, МОЗ розлючені В моменті забуваю, вже покурив, чи ні? Моє кохання, вже купу часу напівмертве Я в намаганнях реанімувати, а не стерти Єдина вона така і остання 100 пудів Не так багато було, але зрозуміти встиг Павутина, лампа блимаюча, порохи Все як завжди, і топінг — похмурі думки Бетон навколо, я окремо — дихотомія Останній рядок, це була терапія На що я трачу життя? та хуй знає Ото такий, сам спитав, сам відповідаю Всю дорогу так було і буде завжди В загашнику у кожного мішок своєї правди На що я трачу життя? та хуй знає Ото такий, сам спитав, сам відповідаю Всю дорогу так було і буде завжди В загашнику у кожного мішок своєї правди Мішок своєї правди Мішок своєї правди