амінь

Знаєш, а днями я плакав над своїми думками Вони метаморфували дивно, як є таке слово А його немає, тому, змінились просто. Кома І трохи стрьомно те, якими стануть потім Так от і я не знаю. Натомість, всередині купа порваних дротів Якось працює вроді, але з дня на день десь відійде контакт Ніби майстер з оголошення, лишив — та, най буде так Фотки роздивляюсь в альбомах і хочеться назад Ніхто не повертається, а там — Едемський сад Там все по інших законах. Кожна плата на місці Транзистори цілі, листи в зошиті — білі Це не погано і не добре. Просто так було Щось оселилось всередині, увімкнуло свердло Робить шкоду помалу, тихо, непомітно спочатку На зрізі часу дуже чітко видно відбиток перчатки Маскується під щось, вирішує таск І звалює тихо. Ментальний спец.наз Потім лишаюсь наодинці, бачу наслідки Це так прозоро, як намальовані крейдою класики От і кому про це все розповідати? Психологу? Терапевту? Ну от. А я тобі Повільно опускаюсь в ці глибини І чітко розумію, (що?) що далі — тупо глина Якщо не кинути лопату ще кілька хвилин То піде нафта... а потім чистий бензин Пробити скважину до істини, прикольно, напевне Але згоріти можна. Такий шлях — крізь терни Можливо, в когось таких думок нема і це нормально Та інші речі для мене вже не актуальні Дай бог кожному, на себе не тягнути чуже Я роблю музику, просто не роблю з цього сюжет Зрештою, кожен де хоче, там і вештається Тому і відхрещуюсь. Проситься ще щось Але тексти по папках Ще кілька слів на папір, а звідти у хвилі І намальовуюється крапка От так я і поплакав про свої думки Можливо, краще зробив би навпаки Закрив шахту, залив водою. Най росте полинь (полин) І забув би навіки. Але пізно. Амінь Літери ховають в піснях Ті слова, які не сказав Тисячі співпадінь Нема шукати змісту, амінь Ніби закодовані в снах Ті слова, які не сказав В сотні переплетінь Я вимикаю світло, амінь