В Колізеї (feat. NAZVA)

1-8-8-7, в сім'ї бідних акторів Народжується хлопчик і дивиться на зорі Він там бачить повне море, бачить щастя, біль і горе Бачить все, як на землі, і сенс ніби прозорий Життя — то просто сцена, і ми на ній — актори І дивиться на нас завжди глядач суворий Той глядач — він є садист, той глядач — вуаєрист Актор падає на сцені, і звучить похвальний свист 1-9-1-7, на заводі "Арсенал" УНР душить повстання, кожен б'ється наповал Там майбутні режисери, драматурги, корифеї Ну а я сиджу в театрі, наче тигри в Колізеї Мізансцени ляжуть плитами могильними накритими І цей кривавий фарс заграє колоритами Котрий день іде війна, кулі кращі за слова Але вірю я, що текстами теж битимуть врага Театр — то є храм, в країні всі безбожники Як ранні християни ми, хай з ними й ототожнюють Акторів "Березіль", ми — братство єзуїтів Бо лицар і священник — одне ціле від софітів До старості дожить навряд чи дасть епоха Тож театр Молодий збудуємо Європа ще не раз підніметься у захваті Фрустрації, у залі українська і овації Київ взято білими! — Будуєм декорації! Червоні вже за схилами! — Будуєм декорації! Курбас, не по силу це! — Ватуля, де вібрації? Це тексти Куліша, а не маніфестації Він дума взагалі про щось, окрім театру? Навколо йде війна! Їй-богу, к психіатру Тиша в залі! Коли ми принижуємо наші вимоги до того Що ми можемо зробити в наших нинішніх обставинах Це не дасть ніякого прогресу Пам'ятайте, політика залежить від державних мужів Майже стільки ж, скільки погода від астрономів То шо ж залишається нам? Творити, творити всупереч усьому Створити те, чого немає в дійсності Кинути людям фантазію Ідеальне, неіснуюче, але прекрасне Запам'ятайте, бо місія наша — велика Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра А тепер марш на репетицію