Набігла вечірня втома
І холод жене додому
Та ноги не хочуть долати знайому путь
І хата моя убога
І в хаті нема нікого
Лиш випити чаю і впасти, і не заснуть
Крик душі
В байдужім просторі мандрує
Він тут ночує
Крик душі
Мене в природі не існує
Але я чую
Душа моя кричить
В яскравих вогнях реклами
Покинуті дітьми мами
Простягнені руки, але я не маю що дать
Блукають немиті діти
І просять щось закурити
Їх очі голодні, неначе у злих вовченят
Крик душі
В байдужім просторі мандрує
Він тут ночує
Крик душі
Мене в природі не існує
Але я чую
Душа моя кричить
Якщо ти не вмієш красти
Недовго тобі пропасти
І навіть без сліду на грішній оцій землі
Чи можеш ти вибирати
Від чого тобі вмирати
Од відчаю чи без скоринки на голім столі?
Крик душі
В байдужім просторі мандрує
Він тут ночує
Крик душі
Мене в природі не існує
Чому ж я чую, чую, чую, чую?
Крик душі
В байдужім просторі мандрує
Він тут ночує
Крик душі
Мене в природі не існує
Але я чую
Душа моя кричить
Душа моя кричить
Душа моя кричить
Кричить
