Святі німіють

Не називайся бідним Не називайся гіршим, ніж був Ліпше йди ще бийся Не замикайся в злиднях В неба нема на всіх чар Не вимагай – візьми сам Без сліз бо сліз тут вистачить на дні нам Навчись не будити злість вночі бо жалітись пізно Визнай, тиск як кисень – вдихай Світ тісний біля вістря Бійся стін, а не відстань Бійся звикнути відкладати бажання виграти бій в зла Ми самі та колише рідна тиша біль Уяви, що в ній ми залишим Криві рядки із іменами світлин Сумних облич зіниці мріють дні минати як всі І німби мають не ті Я в цій кімнаті на мить Скоро вниз бо нащо мені вгору? Йду, всміхаюсь святій Марії Шляхи лишають синці на тілі Мої сліди – для когось сліди надії Скажи, якого святі німіють Коли в крові ікона висить на шиї? Шляхи лишають синці на тілі Мої сліди – для когось сліди надії Скажи, якого святі німіють Коли в крові ікона висить на шиї? Бачиш, німб над головою В мене відняли як тільки мати викликали в школу Маю вміння заливатись різним видом алкоголю Терапевт на потім Витікайте сльози мимоволі Мироточать очі в розкладі Є посмішка о сьомій Якшо пообідній джойнт То вечір точно буде добрим В мене плотні рими А під ними сотні дивних комплексів І чорно-білі сни здаються зовсім кольоровими Коли ти тільки то і видів Поїзд їде в моїй голові Коли за домом ностальгія, mon ami Я пішов за зорями Шкода шо раніш ніхто не пояснив Що світ не зробиш затишніш Треба самому міцнішать Лише Дихай Шляхи лишають синці на тілі Мої сліди – для когось сліди надії Скажи, якого святі німіють Коли в крові ікона висить на шиї? Шляхи лишають синці на тілі Мої сліди – для когось сліди надії Скажи, якого святі німіють Коли в крові ікона висить на шиї?