Злюсь

Я не привид, але проходжу через це мікро У череп тобі, ще раз можем повечеряти бітлом (повечеряти) Мої крила давно не крила — на їх місці кров Пече, і через біль я чую чудом передвісний хор До речі, діти пора вже в дорослі речі вміти Інколи люди люблять обличчя у сечі вмити Інколи не потрібно поводитись чемненько Коли ловите на сідницях погляди священника Інколи можна пхати ніж у шию вітчима Якщо він ще у ніч приходить гладити по ніжці вам Раньте людей, які б'ють до крові собак І п'ють до крові в очах, і б'ють удома дівчат Інколи відчуття дадуть подібні пісні Викладуть в ютуб — тисни "круто" Правда, мені так важлива думка, як вмру — відправте туди Поділюся з дідусем: "Глянь, скільки лайків я збив" Інколи схочете завдати собі біль Та ті, через кого схочеш, не варті — просто повір І ще слова, за які татко вам виписував Дозволено казати на всіх дядьків з телевізора Що ти бачиш в мені? Не бажай мені удачі, я не кращий за всіх (не кращий за всіх) Не заплачуть святі за хлопчачі вірші За димлячі очі у киплячій душі (у киплячій душі) Ну а ще: що ти бачиш в мені? Я завжди намагався докричатись до всіх Мабуть, правда, що справжність не в частоті мрій А в недосяжності, тому самовиражаючись (я) Я злюсь (я злюсь) не тому, що я поганий А тому, що я вже схарений, як хавати нам подають інфу Не тому, що я накручую А через те, що є причина відчувати думку, де я злюсь Не тому, що я поганий А тому, що є прогалини, які я алкоголем не заллю І стан я у словах не поясню Ненависть в моїх висловах палаючого виснаження трюк Поки наші топи (хто?) полюють чужих Я проношу у куплеті кислоту і ножі Я лиш труп, ви лиш круг глядачів Ми як звук, не мовчи Ми як Бруклін вночі, ми як пруф Вашого прагнення бути кращими, як бруд На вашому гарному відображенні, як бунт Що палить купюри дядів у пачечках Із рук в руки крутиться барабанчик заряджений Віддай трибуну — я скажу за себе сам Коли музика беззуба, вас не судять за базар І я слухав самогубців — ким, ти думаєш, я став? Втоми море всередині стукай-стукай в небеса Я кладу фрази на твою зранену губу Намалюй вранці нам нову долю на шляху Хмари з рук, танці на даху з самого краю Розіб'ю камери, щоб відчувати, що живу Злякані діти серед полюсів Камінці лишають нам порізи на лиці Наша ціль — довести, що особливі, а як ні Загубитись намагаючись, бо що тоді ми можем більше? Я злюсь (я злюсь) не тому, що я поганий А тому, що я вже схарений, як хавати нам подають інфу Не тому, що я накручую А через те, що є причина відчувати думку, де я злюсь Не тому, що я поганий А тому, що є прогалини, які я алкоголем не заллю І стан я у словах не поясню Ненависть в моїх висловах палаючого виснаження трюк