Кораблі

розвозить хоть алкашку і не пив травку не курив почуваюсь ніби з тіла хочеться піти жмякаю листки перевожу себе з міста в місто, тікаю з низів капаю на кафель кров'ю наче роз'їбали ніс йди сюди хтось кричить, та кожна ніч як біла ніч два мішки на плечі що під очі положив повернись мій тонус в таблі, гліцин під язик сентиментальний як рожевий сніг витираю ніс кораблі кораблі в уяві що в склянці води кляті вулиці дістали, стали занадто вузькі кораблі, кораблі по асфальтованій прямій сіга тліла, поки тіло жило в сні на простині кораблі кораблі в уяві що в склянці води кляті вулиці дістали, стали занадто вузькі кораблі, кораблі по асфальтованій прямій сіга тліла, поки тіло жило в сні на простині знову ранок на останок виплюне сюди з дерев в таймлапсі впали намертво листки життя лишило ілюстрацію журби це як фотоальбом де я сумний на фоні радісних батьків в телефоні ніхуя в нікуди не чекаю що заобіймає світ до пізди я інертний, мішок майка вже пустий щоб нести після смерті знову бачитиму сни кораблі кораблі кораблі кораблі в уяві що в склянці води кляті вулиці дістали, стали занадто вузькі кораблі, кораблі по асфальтованій прямій сіга тліла, поки тіло жило в сні на простині кораблі кораблі в уяві що в склянці води кляті вулиці дістали, стали занадто вузькі кораблі, кораблі по асфальтованій прямій сіга тліла, поки тіло жило в сні на простині