У цьому полі, синьому, як льон

У цьому полі, синьому, як льон Де тільки ти і ні душі навколо Уздрів і скляк: блукало в тому полі Сто тіней в полі, синьому, як льон А в цьому полі, синьому, як льон Судилося й тобі самому бути Аби спізнати долі, як покути у цьому полі, синьому, як льон Сто чорних тіней, довжаться, ростуть І вже як ліс соснової малечі Устріч рушають, вдатися до втечі? Стежину власну, ніби дріт згорнуть Ні, вистояти, вистояти, ні Стояти, тільки тут, у цьому полі Що наче льон, і власної неволі Спізнати тут, на ріднй чужині У цьому полі, синьому, як льон Супроти тебе – сто тебе супроти І кожен супротивник у скорботі І кожен супротивник заборон Не знаючи, вергатиме прокльон Твоєю самотою обгорілий Здичавів дух і не впізнає тіла У цьому полі, синьому, як льон