У цьому полі, синьому, як льон
Де тільки ти і ні душі навколо
Уздрів і скляк: блукало в тому полі
Сто тіней в полі, синьому, як льон
А в цьому полі, синьому, як льон
Судилося й тобі самому бути
Аби спізнати долі, як покути
у цьому полі, синьому, як льон
Сто чорних тіней, довжаться, ростуть
І вже як ліс соснової малечі
Устріч рушають, вдатися до втечі?
Стежину власну, ніби дріт згорнуть
Ні, вистояти, вистояти, ні
Стояти, тільки тут, у цьому полі
Що наче льон, і власної неволі
Спізнати тут, на ріднй чужині
У цьому полі, синьому, як льон
Супроти тебе – сто тебе супроти
І кожен супротивник у скорботі
І кожен супротивник заборон
Не знаючи, вергатиме прокльон
Твоєю самотою обгорілий
Здичавів дух і не впізнає тіла
У цьому полі, синьому, як льон
