У надрах снів

Холодне сонце За білим муром На грудях рани випікає Не тішить, лиш вкриває сумом Немов не бачить і не знає Що я не сплю, я не сплю, я Зі мною гомонить земля У надрах снів, за вітром скучив За шелестом гаїв і трав Чомусь мовчить Дніпро ревучий Чи може хто його приспав Та я не сплю, я не сплю, я Зі мною гомонить земля Хто смів збудить, і гратись мною Він доказ, схований труною Чи брат чекав, чи моє слово Чи кличе Січ до бою знову Ні я не сплю, я не сплю, я Зі мною гомонить земля Не зміг чекать, і зрушив спокій По всій Вкраїні, по широкій Із криги сліз здійнялась лава Од Канева до Січеслава