І все частіше я згадую себе малим
І не більше лишилось від мене моїм
І так прикро, я тримав у долонях той м'яч
Як хтось викрав, пробач
Стій! Я кричав йому: "Стій! Як же так?"
Стій! Хтось тримав мене й міцно стискав
"Стій! Зупинись!" — я кричав, а потрібен був крок
Я б не зміг, а без нього тепер я хто?
Це єдине, задля чого б я ще раз прожив
Ту хвилину — і ніхто б мене не зупинив
І так само "зачекай!" мені б крикнув мій друг
Небесами були послані, хто поряд був
Стій! Я кричав йому: "Стій! Як же так?"
Стій! Хтось тримав мене й міцно стискав
"Стій! Зупинись!" — я кричав, а потрібен був крок
Я б не зміг, а без нього тепер я хто?
Стій! Я кричав йому: "Стій! Як же так?"
Стій! Хтось тримав мене й міцно стискав
"Стій! Зупинись!" — я кричав, а потрібен був крок
Я б не зміг, а без нього тепер я хто?
