Край

Вона не любила чекати

Але дуже любила троянди

Він мав би їй подзвонити

Та не подзвонив

То до чого тут «мав би»?

Вона вважала, що люди пішли від Бога

А він лиш один від мавпи

Бо скільки разів просила що «мав би»

А він навіть не набрав

Край моє серце, край

Це вже край, – кричала вона, – знаю точно, край

Край моє серце, край

Він ніби кіт, що почуттями, як м'ячиком, грає

Край моє серце, край

Це вже край, – кричала вона, – знаю точно, край

Край моє серце, край

Він ніби кіт, що почуттями, як м'ячиком, грає

 

То не люди обманюють і обіцяють

То не люди – то брешуть телефони

І чому в моєму серці іскра догорає

То не люди – то спізнились Купідони

То не люди на душі лишають шрами

То не люди – то їхні гострі жарти

То не люди все перетворюють на драми

То актори абсурдного театру

Вона ловила губами так жадібно

Їх останні вечори і поцілунки

Він перемкнув її, мов пісню на радіо

Це означало лиш одне – кінець стосунків

Край моє серце, край

Це вже край, – кричала вона, – знаю точно, край

Край моє серце, край

Він ніби кіт, що почуттями, як м'ячиком, грає

Край моє серце, край

Це вже край, – кричала вона, – знаю точно, край

Край моє серце, край

Він ніби кіт, що почуттями, як м'ячиком, грає