Дзеркала

Мій голос проникає

Блукає по твоїм венам

І ритм не вщухає

Ти - крила, ти - моя сцена

Ти можеш підпалити

Ти можеш що сил кричати

Прошу лиш я не мовчати,

Мовчати, мовчати…

Памʼятаєш як ми пролітали

Вечорами це бісове місто

Я обожнюю наше це місто,

Ми тут цілувались на кожному місці

Не змінилось нічого за змістом

Та ти дивишся наче чужий

Наче не мій

Наче фіналочка хісторі цій

Зна а а ай

Від себе не тіка а а ай

Мене більш не шука а а ай

Спокійно засинай, прийду увісні,

Вітай, вітай, вітай

Я розбиваю дзеркала

В яких стояв зі мною поруч

Я відміняю почуття

Що рятувала я власноруч

Твоя пустота

Спалила всю любов без вороття

Та більше не лякає мене так

Та висота

Ми сиділи з тобою до ранку

Допиваючи вже пʼяту каву

Ти казав, що я схожа на ляльку

І щиро всміхався очима яскраво

Ми любили прогулянки парком

І проїзд по хайвею за двісті

Розчинялись ночами на атоми

І спеціально застрягли у ліфті

Остання квітка, що дарував ти мені, завʼяла

Останній поцілунок реально тепер останній

З собою наодинці на сцені у повній залі

Де всі розбиті серця нам аплодували

Зна а а ай

Від себе не тіка а а ай

Мене більш не шука а а ай

Спокійно засинай, прийду увісні, вітай

Я розбиваю дзеркала

В яких стояв зі мною поруч

Я відміняю почуття

Що рятувала я власноруч

Твоя пустота

Спалила всю любов без вороття

Та більше не лякає мене так

Та висота