Ніколи

Коли сонце сяде в пітьму, про кого ти згадаєш вперше

Вірити в нереальну мету, можливо, бо ми самі собі брешем

Бути важливим для неї, чи бути першим

Бути з нею, бути собою, чи бути з кешем

Дешево так держим себе за межами, де живе наша уява між мережами

Боже мій, скажи, може я божевільний, може я вільний

Боже, може я в фільмі

Я бачу війни, бачу сни, в яких війни

Та я можу римою перетворити це в обійми

Я зможу все, ти лиш дай шанс мені

Відчувати космос, залишаючись на землі

Там, де гори, де я виріс, де я посивів

Там, де моє перше слово, мої перші пісні

Ні, досі не викупив

Те, що мамі обіцяв в 15, не вирулив

Те, що бачив я у собі, з роками потухло

Те, що бачили інші - ніколи не було

І я прошу щоб була не остання 28-ма осінь

Вибачай, адже ми завжди щось там просим

Прошу, щоб була остання та, що поряд

Та, що назавжди, та, що доля

Існує лише я і ти

Ми хворі, ми хворі, ми хворі

Та разом назавжди

В неволі, неволі, неволі

Здається нам не дійти

Ми тонем доволі поволі

Та не зможу вже я піти

Ніколи, ніколи, ніколи

Рестарт, на мене чекає бездна

В твоїх очах і я весь там

Я бачу неначе поле бою без втрат

Десь там, де вечір і я не сам

Неважливо, чи почують мій голос повір

Важлива лише ти і життя в тобі

Життя в тобі, ти мій амфетамін

Без брехні, і вже без вини

Туди, де літаємо і ми в своїх снах

Я би все послав ще раз, знаєш, але я ослаб

Давай навзаєм не ненавидіти, Боже, зай

Бо я в памʼяті запатентував кожен слайд

Летить час і незабаром нова осінь

Там, де на мене чекає помʼята постіль

Ти ангел, ти монстр, ти ґрати, ти простір

Останній шанс, останній постріл