Забуття

Навіть ворон, зробивши коло

Покине землю що гнітить його.

Покаяння не буде Вова,

Ти грав у Бога, та ти диявол проклятий за сво.

Піднявши руку, руку на свободу,

Забув слова, словва свого Петра.

Завдав образу ти сусідньому народу,

Це не пробачим, не пробачим у віка!

Дивись, тебе чекає доля,

На попелищі у Кремля,

Ти будеш руки гріти кволі,

Просити смерті й забуття.

О так, смерть ми подаруєм Вовкі,

Безпощадну, в муках, страшну

Та забуття не буде, бо, як країна оркаів,

В історію ввійде твоя рашка…

Нема забуття у козаків, і воїнів наших з УПА,

Чекає російських вояків двуяких до смерті дорога сліпа.

Сліпа бо засліпленні очі,

Зашиті росії уста.

Там наволоч праве народом як хоче,

Забувши пророцтва Христа.

Мов в дзеркалі в церквах росіїї,

Молитви з крамольних віршів,

Та прийдуть пророцтва місії й на ділі,

І кара прийде до катів…

Сльозами умита вкраїна,

Мов соняшник після роси,

Та не стане вона на коліна

Як не стала й у давні часи…