Пісня лунає

"Хто ти без мови? Ніхто, сирота.

Людина без мови - без мами дитя.

Де би я не був, я пам'ятаю, хто я.

Де би я не був, зі мною моя мова.

Земля не велика, земля - лиш коло.

Все наше життя - нескінченна школа.

Хто б там не казав, що нас не так багато,

Я в душі козак, нас не подолати.

Поки співає душа, буду писати,

Я буду читати, щоб не забувати.

Хто, я, є!

Та звідкіля,

Це все моє!

Моя земля.

Хоч я тут гiсть!

Та до кінця.

Закоханий!

В своє життя.

ПІСНЯ ЛУНАЄ,

Я ВIДЧУВАЮ,

ЯК ЗЕМЛЯ ХВОРІЄ ТА ЧЕКАЄ,

КОЛИ Я ПОКОХАЮ...

ПІСНЯ ЛУНАЄ,

Я ВIДЧУВАЮ,

ЯК ЗЕМЛЯ ХВОРІЄ ТА ЧЕКАЄ,

КОЛИ Я ПОКОХАЮ ЇЇ.

Хто я в цьому житті та навіщо..,

За кого я вищий, за кого я нижчий..,

За кого сильніший, за кого слабкіший..,

Для чого я тут? Для шуму? Для тиші?!

Сміливіше! Ще! Ще!

Спитай себе, хто ти, коли на самоті.

Прислухайся до ду-ші.

Там всі-всі-всі, шо, відповіді!

Бачу тебе, дивлюсь тобі в очі,

Я бачу, що ти хочеш, знаю, чого хочеш.

Обійми мене, ніжно-ніжно,

Все, що віддам - твоє, найцінніше.

Тільки не забудь потім його обійняти,

Її обійняти, ми всі - немовлята,

Не вистачає нам любові, та тепла,

Я так тебе кохаю, p.s. - твоя земля.

ПІСНЯ ЛУНАЄ,

Я ВIДЧУВАЮ,

ЯК ЗЕМЛЯ ХВОРІЄ ТА ЧЕКАЄ,

КОЛИ Я ПОКОХАЮ...

ПІСНЯ ЛУНАЄ,

Я ВIДЧУВАЮ,

ЯК ЗЕМЛЯ ХВОРІЄ ТА ЧЕКАЄ,

КОЛИ Я ПОКОХАЮ ЇЇ.

Хто ти без мови? Ніхто, сирота.

Людина без мови - без мами дитя.