Вистоїм

З кожною новою сльозою,

Очі все більше камяніють.

Полити би вас святою водою,

По вам же демони мліють

Не може людина так чинити,

Людей катувати, дітей гвалтувати.

Ви нелюди, у пеклі би вас зачинити,

Дивитись на вас, спостерігати.

Як мучитесь нелюди!

Згораєте заживо!

І смакують вами демони!

Та запивають лавою!

Бо все, на що здатні ви!

То бути лиш добривом!

І зі Святої землі!

Прорости соняхом!

Ненависть!

Чую ненависть у ваших словах!

Ненависть!

Бачу ненависть у ваших очах!

Ненависть!

Любов була і десь вона є,

Але, але, але...

ВИСТОЇМ!

МИ НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ!

МИ ВИСТОЇМ!

А ВИ В НАШІЙ ЗЕМЛІ!

МИ ВИСТОЇМ!

БО МИ ДОНЬКИ І СИНИ!

А ВИ ДОВБАНІ ПАСКУДИ,

ЯКИХ НЕ ЗВАЛИ МИ СЮДИ.

Кожного дня гинуть наші люди.

Такі знайомі незнайомці.

Та не зламає це нас, паскуди,

Це сезон дощу, потім, вийде сонце.

За всі наші села і міста.

Буде помста! Буде помста!

За кожне, невинне, вбите життя.

Буде помста! Буде помста!

Мільйонами нас не лякайте!

Мільйонами пустих душ.

Пакети готуйте, або втікайте,

У свою, імперію калюж

Невже то ваші мами,

Не бачили, що вони ростили

Ростили не роками, ростили віками!

Майбутнє, немитої росії

Ненависть!

Чую ненависть у ваших словах!

Ненависть!

Бачу ненависть у ваших очах!

Ненависть!

Любов була і десь вона є,

Але, я боюсь, що її убила ненависть!

ВИСТОЇМ!

МИ НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ!

МИ ВИСТОЇМ!

А ВИ В НАШІЙ ЗЕМЛІ!

МИ ВИСТОЇМ!

БО МИ ДОНЬКИ І СИНИ!

А ВИ ДОВБАНІ ПАСКУДИ,

ЯКИХ НЕ ЗВАЛИ МИ СЮДИ.