Щоб полюбити

«Щоб полюбити, треба звикнути…»

Як часто брешуть мудреці.

Щоб полюбити, треба зникнути,

Й прийти по вранішній росі,

І впасти в землю стиглим житом,

І знов зійти для юних битв…

Щоб полюбити, треба жити!

Любов — життя!

Коли б тобі бажав я сліз, і муки,

І кари найстрашнішої бажав,

Не викручував твої тендітні руки

І в хмурім підземеллі не держав.

Ні, я б не став тебе вогнем палити,

З тобою б розквитався без жалю:

Побажав тобі когось отак любити,

Як я тебе, як я тебе люблю!

На світі законів немало,

я нагадаю один:

щоб море не висихало,

потрібно багато краплин.

Але в штормову годину,

як море бурунить гнів,

потрібна зайва краплина,

щоб вийшло воно з берегів

Коли б тобі бажав я сліз, і муки,

І кари найстрашнішої бажав,

Не викручував твої тендітні руки

І в хмурім підземеллі не держав.

Ні, я б не став тебе вогнем палити,

З тобою б розквитався без жалю:

Побажав тобі когось отак любити,

Як я тебе, як я тебе люблю!

Коли б тобі бажав я сліз, і муки,

І кари найстрашнішої бажав,

Не викручував твої тендітні руки

І в хмурім підземеллі не держав.

Ні, я б не став тебе вогнем палити,

З тобою б розквитався без жалю:

Побажав тобі когось отак любити,

Як я тебе, як я тебе люблю!