Листопад

Ранок лякає тишу

Та зупинилась нiч

Я там думки залишу

Де були вiч на вiч

Шляхи та перехрестя

Ми вдвох як на розпуттi

Латаємо ми рани

В росп'ятім серцi шрами

Вже iнакший шалений листопад

Вiн зiграє ноти невпопад

Закружляє знов безгрiшну ту любов

Без слiв та зайвих змов

Вже неважливі континенти та міста

Любов як двi планети ти да я

Ти плач або смiйся, затям в головi

Це доля навiки, любов назавжди

Не залиш на одинцi почуття

В моїх венах ти б'єшся до нестями

Наш всесвiт наповнений мисецтвом буття

Так далеко та близько поміж снами

У небі згаснуть зорі

Усі зруйнуєш ти мости

І в радості та горі

Тобі назустріч буду йти

До щирої краси

Я вилікую рани

Не зникнуть океани, що б'ються бурею в твоїй душі

Скажи

В світі я да ти

Віченьки зімкни

Не відпущу, не бійся

Ти кружляй, лети

Лети

Долю не кляни ти

Хто є без вини

Прірву не пройти

Межа мети

Келих твій не випитий до дна

Знову у душі твоїй війна

Все по колу

Як в двобої

Знов нема ні грішних, ні святих

Близьких ми приймаєм за чужих

Втрачаєм розум та творим гріх

Як завжди ми ділимо на двох та творим гріх

Та творим гріх

Як завжди...