гори моя одинокість

Де падав я, там піднімався їм на зло.

Де падав я, там піднімався їм на зло.

Де падав я, там піднімався їм на зло.

Де падав я, там піднімався їм на зло.

Де падав я, там піднімався всім на зло.

Де падав я, там піднімався всім на зло.

Де падав я, там піднімався всім на зло.

Де падав я, там піднімався всім на зло.

Гори, моя одинокість тебе ніхто не спасає.

Серед сірих буднів, коли ми знову закисаєм.

Будується щось нове, руйнують в два рази більше, та ми не розлучні.

Обставини здаються лишніми.

Ми прожили з тобою все, від малого до нині,

Ніколи не бувавши в статусі колишніх.

Ти стала мені половинкою, незамінною в миті.

Іноді я так люблю…люблю понити, що забирає для мене час нормально жити.

Сумніви намагаються зламати мої омиті мріями амбіції,

Та іноді не в стані битися, я піддаюсь їхнім принципам,

Не боюсь бути слабим, гірше сліпим залишитись,

Не побачивши себе в конвеєрі сірої маси і взагалі легко злитися з тими, хто єбали в рот як сучок в треках, свою точку зору в мисленні.

Де падав я, там піднімався їм на зло.

Де падав я, там піднімався їм на зло.

Де падав я, там піднімався їм на зло.

Де падав я?