не підпускаю близько

Не підпускаю близько, щоб не горіти разом.

Плачу, зупинившись на секунду,зрозуміти, що все впирається в банальну простоту.

І з часом починаєш розуміти раптом: що біля тебе все відносно тягне в пустоту.

Я не міняю в собі способи добитися її, люблю.

І не зміняю своє стереотипністю люду.

Не шукаю на поверхні, поглиблююсь в глибину

Не відчуваю їхнє тру.

Яке нахуй крю, коли бабки рішають навіть тоді, коли всі дали клятву ту, що мала би тримати.

Ха, сміюсь.

Я більше не наївний, хотів би вірити, та все в житті грає по кругу.

Надіюсь, коли вмру, дізнаюсь істину.

Та поки я живу.

З любов'ю, я забуваю, що зі мною щось не так.

Вона позбавляє мій страх.

Людина тому, що можу одягти твоє взуття, позбутись своїх для вібрацій.

Війна і гроші народила параною смерті.

Я жив, не маючи дорблю, тепер боюсь можливість втрати.

Я жив при статусі "що в мене тато", тепер навкруг цих діток позбавляють статусу.

Ссу на цих уйобіщ з "Братом", не має жодних порівнянь для стада, не має жодних "але", не має жодних…