Передмова

Не знаю з чого почати.. Мабуть, почну з того, що 23-го лютого, це був прекрасний день, наш гурт з супернастроєм після Нацвідбору Євробачення, посилено готувався до виступу. Це була остання репетиція перед концертом, який був запланований на 24 лютого. Наївні трошки ми були..

Спалося перед концертом не дуже.

Вранці розбудила мене дружина і сказала, що чула вибухи.

Перше, про що я подумав —

Це діти.

У мене четверо дітей — три хлопці, одна дівчинка.

І дівчинка найменша їй тільки виповнився один рік.

Ну, звісно, питань про те, що робити в мене не було. Було тільки питання в тому, як врятувати дітей.

Ну перше, що зробили, це спакували автівку як в дальній похід.

Не знаю..

Після того, як вони поїхали, мені з одного боку стало легше, а з іншого, ну серце, мабуть, розривалося. Я зрозумів, що може більше ніколи їх не побачу.

Плакав, ну я не знаю, плакав як дитина годину, може більше, може мені так здалося. Може, це було декілька хвилин.

А це було дуже важке відчуття.

Ну, після цього уже, моє життя перейшло більш в такий, військовий режим.

І в мене були чіткі задачі, які мені ставили.

Ви просили розказати якісь історії, не знаю.

Давайте я вам розкажу пару історій. Можливо, колись і опишу всі, які в мене є, але зараз спойлерну, так би мовити.

Історія перша.