Дозор

Лежу я, видивляюсь ворога в бінокль і тут телефонує мама і питає: ти де?

Я стомленим голосом, на автоматі, відповідаю, що я на кладовищі і кладу трубку.

Проходить деякий час, не знаю, що у неї було голові.

Вона мене перенабирає і мовчить.

А я їй кажу, що

Ну все в порядку, мене поміняли на кладбіщі і я йду додому.

Тепер, кажу, хай молоді полежать на кладовищі.

Все.

От така от історія.