Мономах

Дивися з вежі

На темний бір,

Там слід ведмежий

І вовчий зір.

Там бродять тури

У далині.

А дуб похмурий

Ковтає дні.

Дивися і зброю

Стискай хутчій,

Соколів двоє

Враз не плечі.

Бичача шия,

Мов камінь крик.

Не Візантія

До степу звик.

Гримить відвага

- На всі віки!

Той крик варяга

- Той стиск руки!

- О Мономаше!

Ти не навчай,

Що щастя наше

Покора й рай.

Зійдуть на попіл

Бліді ченці,

А спис і сокіл

В твоїй руці!

Залізна шкіра, - Залізна шкіра!

Серце тверде - Серце тверде!

На роги звіра - На роги звіра!

Не попаде. - Не попаде!

Бичача шия, - Бичача шия!

Мов камінь крик. - Мов камінь крик!

Не Візантія - Не Візантія!

До степу звик. - До степу звик!

Гримить відвага