Про що мовчу

А ми літали, не знали і спали

Хоча не спали але засинали

У ліжках різних не беручи то до уваги

Я сумував - ти знала як «дати» наснаги

Ти чуєш про що мовчу

Закриває всі думки твої шум прибою

Але я не парюсь, не сумую

Просто чекаю, ти просто не поряд,

І якщо бачиш нашу зустріч «в завтра»

І якщо гавань твоя в кораблях

То ти поглянь на ось це море вічне

А я нас почекаю десь у далеких роках

Декілька часів також потягІв

І між нами пару тих міст

Сотні кілометрів пара рідних думок

Іноді в пошуках щастя ми шукаєм пригод

Шукаєм тих до кого притулитись

У кому ми знайдемо щастя та силу

Вона любила до шиї «прибитись»

А я любив те що вона любила

Немов пташку з руки відпустив

Та полетіла до засніжених гір

Вона сумує за теплом моїм

А увесь свій сум на папір

У тебе біля моря думи твої

У мене поза зони дій воно

І ким ми були в тому житті

Тобі то не важливо - мені всеодно

І хай ліміт часу неосяжний

Адже ми не знаєм скільки нам залишилось

Який у тебе там вид прекрасний

Аж випити поряд чаю захотілось

Декілька часів також потягів

І між нами пару тих міст

Сотні кілометрів пара рідних думок

Іноді в пошуках щастя ми шукаєм пригод

Шукаєм тих до кого притулитись

У кого ми знайдемо щастя та силу

Вона любила до шиї «прибитись»

А я любив те що вона любила

Не засмучуйся що до мене

Я же з головою в нас як в омут

І ми сміємося як дітва

І в цьому позитиві душі тонуть

Тебе накриє немов хвиля

Приємний бриз наших розмов

І в тебе за вікном шум моря

А мені воно тільки сниться знов

І я не розумію

І ти не розумієш

Як з тобою побачились ми

чому все трапилось саме так

Це наші душі немов близнюки