Антиподи

Сьогодні явно був не мій день, де я з тобою прощалась,

Без тебе знову одна, додому я поверталась,

Ти так образив мене, всі мої струни поранив,

Мені ти зраджував знов, ти разум мій затуманив.

А я поїду знов на метро, все роблю я на свій власний розсуд,

Як набридло мені щодня, на уламки розбивати посуд.

Я не чекатиму твого дзвінка, хочу трохи просто свободи,

Наші почуття ні про що, ми з тобою антиподи.

Ти так майстерно завжди брехав, розповідав мені казки,

І навкруги всіх дзеркал, я шукала підказки.

І мої сльози в очах, течуть знов без зупинки.

Розводять наші шляхи, різноманітні стежинки.

А я поїду знов на метро, все роблю я на свій власний розсуд,

Як набридло мені щодня, на уламки розбивати посуд.

Я не чекатиму твого дзвінка, хочу трохи просто свободи,

Наші почуття ні про що, ми з тобою антиподи.

А я поїду знов на метро, все роблю я на свій власний розсуд,

Як набридло мені щодня, на уламки розбивати посуд.

Я не чекатиму твого дзвінка, хочу трохи просто свободи,

Наші почуття ні про що, ми з тобою антиподи.