Ким ми були

Куплет 1: Колоритм

Знайомий поїзд прибувє до рідного міста,

Що зустрічає панорамою в далечині,

Хоча у дечому із містом ми з різного тіста,

Але удома навіть сонце ясніше мені.

Таксі не братиму, піду знайомими місцями,

Де я роками й місяцями кроси протирав,

Мимо розбитого асфальту оминаю ями,

Декілька вулиць і видніється школа стара.

Ми так старалися виправдать чиїсь надії,

Але на ділі заривали свій потенціал.

Кадри минулого писали шрамами на тілі,

Не піддаваючи редакції матеріал.

Багато хочеться згадати, немало забути,

Але заплутане життя веде нас навмання,

І серед сотні варіантів як могло все бути,

Я добре розумію, що нічого б не міняв.

Хорус (2):

Ким ми були і ким потім ми стали,

Згубилися в масах сірих людей!

Всі в’язні часу і жертви обставин

Заручники страхів і власних ідей.

Куплет 2: Trino

Холоднокровні і черстві станемо з роками ми,

Вічний пошук часу що не втримати руками нам.

Юність закінчилася шрамами і помилками,

Знов на гріх з середини спонукає Каїна.

Ти не знайдеш відображення в розбитому вікні.

Також в холодних душах не розтопить вогні.

Сам дрейфую у човні ну а чому б і ні,

Справжні друзі пізнаються глибоко на дні

Пару козирних карт на фарт я залишу на завтра.

Ми всі мали талант але з кайфами розміняли бартер.

Вірив що не все можна купить за гроші,

Потім швидко повбива в собі усе хороше

І я так хочу повернутися в дитячі діафільми

Та знову рутина тягне міцно у свої обійми

Де мало стаю вільний, любов — постійні війни

А тобі удача не подзвоне на мобольний.

Куплет 3: Metro

Я пам’ятаю ким був, небагато здобув та я на дистанції.

Так, я повільно йду як рибак по льоду, наче потяг до станції.

8 годин на добу – праця! Питають: «Що тут забув, Вася»!

Багато зусиль полетіли в трубу та це не важливо бо порох зостався.

Я пам’ятаю ким був ти. Мав цілу купу варіків як бути.

Кожен крок по лезу ножа, твій розум – кинджал лютий.

Виходить, десь є межа де нікого не жаль взагалі.

Ти йшов до мети і не помічав, під ногами вже сотні голів.

Ти на вершині! Та я б не сказав, бо до неї не легко дійти все одно,

Я так само пірнав до самого дна та не вийшов з води сухим як вино.

Можна йти на пролом, бити в груди чолом не гірше Зідана,

Та стіну людей, що вірять в добро, не вийде пробити так само.

Хорус (2):

Ким ми були і ким потім ми стали,

Згубилися в масах сірих людей!

Всі в’язні часу і жертви обставин

Заручники страхів і власних ідей.