Пам'ятатиму

Враз обірвалась твоя мить

щось між грудей тепер болить,

сірий туман навколо знов

хай би це був лиш тільки сон.

Вже не почую твоїх слів,

твого тепла простгине слід,

мрії твої розмиє дощ,

життя кріз пальці, мов пісок.

За твої обійми, за тисячу фраз,

що мене рятували у скруту не раз

я дякую щиро за віру у нас.

Я відчуваю твій погляд,

знаю ти дивишся з неба,

але чомусь так не звично

жити без тебе,

жити без тебе.

І якось пусто в кімнаті,

навіть коли поруч люди,

я пам'ятаю твій запах.

Знаю тепер, як раніше не буде

Тепер на кухні на один стілець

більше, ніж потрібно нам.

Як квиток в один кінець,

як попіл по вітрам.

І хочу по звичці набрати твій номер,

тепер не доступний,

тепер це знайомо.

Я більш цінувати почав лиш тепер

і став сірим світ, де немає тебе.

І для когось ти просто чергове число,

а для когось ти всесвіт, комусь ти тепло.

Я свій взір підіймаю у зоряне небо,

прийде час і я буду у тебе.

Я відчуваю твій погляд,

знаю ти дивишся з неба,

але чомусь так не звично

жити без тебе,

жити без тебе.

І якось пусто в кімнаті,

навіть коли поруч люди,

я пам'ятаю твій запах.

Знаю тепер, як раніше не буде

Я пам'ятатиму

Я пам'ятатиму

Я пам'ятатиму

Я пам'ятатиму

Я пам'ятатиму

Я пам'ятатиму

Я пам'ятатиму я