Легенда

Раз по вранішній зорі

Їхав лицар на коні.

Вітер подихом крилатим

Його серце роз'ятрив.

"Що шукаєш ти скрізь

Серед сіл, серед міст,

Серед ситих облич у ярмі?

Навкруги озирнись,

Правді гіркій скорись -

Честь сьогодні не надто в ціні."

На перетині доріг

Став той лицар і зомлів.

Хлопець з поглядом відважним

Князю вперто говорив:

"Ти мій рід погубив,

Батька, матір убив,

Над сестрою знущався давно

Хоч сьогодні умру,

Але тебе візьму

Я з собою у пекло на дно."

Рушив князь, піднявши меч

Знести голову із плеч.

Лицар, хлопця підхопивши,

В далечінь його повіз.

"Мій маленький юнак,

Ледь не вмер ти за так

Не здійснивши ніщо з своїх мрій.

Я навчу тебе враз,

І як прийде той час,

Ти піднімеш народ свій на бій!

Що шукав, те знайшов.

В світі ситих розмов

Рідко вийде відвага на герць.

Але приклад подай,

Гніву стяг розгортай -

Відгукнеться немало сердець!".