Рубай козак

Степом весняним шлях наш проліг

До єдисанських країв.

Сокіл у небі нас довго вів

Крізь переможні бої.

Забудь про все, рубай, козак!

Від смерті не втечеш!

Але як взнаєш волі смак,

То сам на Січ ти прийдеш.

Коло лиманів нас перестрів

Ханський відбірний загін.

Там, де спочило немало голів,

Пам'ять росте крізь полин.

Залп із мушкетів, поле здрігнув

Коні змішались з людьми

Сотник наш шаблею славу здобув

Степ він засіяв кістьми.