У мене тебехронічна нестача
І єдині ліки — це ти
Мовчання твоє — не просто тиша
А постійна тривога без сповіщення
І ця підвищена неврастенія
Доведе мене до божевілля
Кохання не зігріє, зігріє п'яна вишня
Залпом до дна, де і всі мої колишні
І на обличчі заграє награна усмішка
У тиші заховаєш біль, а зараз смійся
А після, кажуть буде легше
Легше не буде, то лише здається
Бо моє серце лежить у твоїх кишенях
Мені лишився кратер як після іскандера
Скажи, ти ж не моя уява
Бо терапія вже марна
І мабуть, така моя вдача
У мене — тебехронічна нестача
А на душі дощик плаче
Я люблю, ти ж це бачиш
І мабуть, така моя вдача, у мене
Тебехронічна нестача
А на душі дощик плаче
Я люблю, ти ж це бачиш
І мабуть, така моя вдача, у мене
Тебехронічна нестача
