В обіймах не я

Моє серце рубай, так, рубай і без вагань І ти уже з іншими ділиш календар І та фата, бейбі бум і місяць біля пальм Все розбив, як тоді розбив чайник тефаль Запам'яталась дата, як з букетом і так рада Але твоя двадцятка розщепила нас як атом І був би татом, якби були досі разом Але не той мультивсесвіт за моїм вікном А як разом, квіти та вино Твоє тепло тоді так вабило, але й пекло А як вайб той вернути та зберегти Мовчать у гуглі, не знає чат gpt Відверто у direct, про те як я сумую І твої сторіз ранять, бо досі ревную А я вгамую біль, що не мине не як Мені дійсно шкода, що в обіймах не я Уже з тобою не пара Хочу цього, чи ні Я, мабуть досі кохаю А ти мене? Ні Віршами про кохання на поляні в КПІ Шкодую що не розповів як в мене на душі Тебе не цінував та не звертав уваги Я досі на губах чую твою помаду І як не намагайся, відмотати у пролог Всі дії марні, кохання пригнуло за борт І брав акорд мінорний, лірика до ранку Сердечко малював, фарбами по асфальту Самотньо по парку, музика у вухах Наші місця, де тонули у поцілунках У грудях, іноді ниє щемливо Тоді закутуюся знову в буденну рутину У тугу не порину, занотую всі проступки Ми уже чужі, не врятували мої шлюпки Любо вибач за те, що не засейвив love Мені дійсно шкода, що тебе проїбав