Поема вітру

Листя зриває вітер Наругою над гіллям Вириває їх у дерев Як м'ясо з прогнилих ран Вітер змішує зі сміттям Те, що було колись Ім'ям Скільки ще їх стече По грудях і по бетону? Ці снаряди укріплять мову Ці смерті лікують втому Погляд її - прозорий В обличчя зашите місто На щоках - майдани свободи Від вуха до вуха - військо Між ребрами зріють соняхи На хребет намотали літери На обличчі її, під скронями Вени тягнуться алфавітами Ступні омиті чорнилами Губи зашиті вічністю Зло - лякає не злом Зло лякає циклічністю Листя зриває вітер Наругою над гіллям Вириває їх у дерев Як м'ясо з прогнилих ран Вітер змішує зі сміттям Те, що було колись Ім'ям Скільки ще їх зірве? Реве від Сяну до Дону Вітер бере усе Оголену видно крону Ніжну й чисту, як місяць Зґвалтовану, як народ Крону, як залишок дії Як попіл від цигарок Листя зриває вітер Наругою над гіллям Вітер змішує зі сміттям Вітер гуляє там Де мали гуляти ми Де мали гуляти ми Вітер бере усе Крони стоять пусті Вітер не ріже по мертвому Вітер дме по живому Скільки ще їх зірве? Десь, 100 років по тому Відкриють простори й музеї І там, у старому альбомі Будемо сховані ми Ти і твої знайомі Будемо сховані ми Це усе переживши Дощ тоді закінчиться Дерева чутимуть тишу Скільки ще їх зірве? Реве від Сяну до Дону Ці снаряди укріплять мову Ці смерті ведуть Додому Листя зриває вітер Наругою над гіллям Вириває їх у дерев Як м'ясо з прогнилих ран Вітер змішує зі сміттям Те, що було колись Ім'ям Найзліші вірші виходять про Бога Там пахне зневірою, ладаном і журбою Всевишній згадується лише в контексті відсутності Атеїзм прокидається лише в вірних католиків Бери хрест до знівечених лап Пиши, як ти потрапиш в ад І допоки викреслюєш знаки У тебе розвивається гемофілія Бог прикладає до ран лише пусті сторінки Біблії